Найпопулярніші місяці для одружень – травень та вересень. Ви спланували весілля на травень, то перегляньте, чи не забули про щось. Якщо плануєте створення нової сім’ї на вересень, то ця стаття зможе стати вам опорою і порадником.

Тож почнемо з Першого кроку.

По-перше, скажете ви, з пропозиції руки і серця. По-друге, напевно, згоди на цю пропозицію. По-третє, визначення з орієнтовною датою. Точніше місяцем. Адже ваш вибір – це одне, а обставини – зовсім інше. А далі, повірте, колесо закрутиться набагато несподіваніше і зовсім в інший бік, ніж ви очікували. Почнемо із зали, де відбуватиметься святкування. Вона обирається відповідно до попереднього списку гостей. Одразу скажу, що ресторани прийняти більше, ніж двісті чоловік не зможуть.

Загальна кількість залів спокійно садить і обслуговує біля ста чоловік. Зазвичай все починається із того місця, яке подобається молодятам. Та коли ви дні так з три вже пересваритесь з усіма за якусь нещасну залу, і нарешті поїдете її замовляти, вас може шокувати весела картинка: до весілля ще місяці 2-3, а зала розписана не те що на це число, а на всі числа попереднього місяця і наступного. І повірте, що ця зала не єдина така. До речі, в суботу рекомендують одружуватись молодим і вперше, а в п’ятницю тим, хто це робить вдруге чи, можливо, втретє. Продовжуємо за залу. Виявляється, що зали починають замовляти за півроку до самого дійства.

Сучасні попелюшки починають планувати своє весілля за рік, як мінімум за півроку. Тоді ви позбудетесь тих неприємних поглядів і слів офіціантів та адміністраторів: “А де ви буди раніше?”

До речі одразу визначтесь чи будете ви проводити церемонію вінчання. Якщо так, то вслід за залою можете сміливо йти замовляти собор чи церкву. Тут виходить та ж ситуація: за два місяці до визначеної дати в соборах вам покажуть записи бронювання датовані щонайменше чотирма-п’ятьма місяцями до цього.

РАГС чи РАЦС теж мало чим зможе вас порадувати. Для початку ви повинні (знову ж таки) місяців так за шість до написання офіційної заяви щодо вступу до шлюбу (пишеться за місяць до дати одруження, відповідно до сімейного кодексу України) написати іншу заяву, яка так би мовити, бронюватиме вам місце або заздалегідь дізнатись коли вам необхідно прийти написати заяву, щоб день вашого весілля припав на бажану дату.

Тобто все проходить той самий алгоритм, що із церквою та залом. Та тут є інші приховані камінці та течії. Коли ви нарешті приходите за місяць до весілля писати заяву, гадаючи, що це займе щонайбільше 5-10 хвилин, ви помиляєтесь. При вході одразу стаєте в чергу таких же щасливчиків. Нарешті відчиняються двері, ви заходите. Отримуєте малесенький такий папірець з розрахунковим рахунком банку, щоб заплатити держмито. Знову виходите із РАГСу. Йдете через дорогу. Та біля каси вас чекає ще одна несподіванка – потрібен ідентифікаційний код. Після сплати суми, яка складає менше однієї гривні, знову йдете до РАГСу. Знайома черга. Знайомі обличчя. Знову займаєте своє місце у ній.

Відчиняються ті ж самі двері. Наступною вам дають анкету-заяву, яку ви заповнюєте за межами цього кабінету. Далі знайома черга. В решті-решті ви здаєте цей листочок. Все. Заяву подано.Наступна весела пригода – пошук музикантів та веселого тамади. Звісно, знайти одного клавішника, який би цілий вечір “дерся”; в гордій самотності, захлинаючись від спраги проблема не дуже велика, а от віднайти хоч якусь пародію на справжніх весільних музик – питання складніше. Набагато. Їх, як і РАГС, як і храм, як і залу замовляють зарання.

Крок другий (за 3-2 місяці).

Тепер починаємо шукати весільний наряд для нареченої. Для початку пройдіться місцевими салонами. Якщо ви можете собі дозволити купити плаття за 1-2,5 тисячі гривень, то на цьому пошуки скінчаться.

Звісно, є варіант пошиття. Та навряд він вийде вам дешевше. Є варіант прокату в салоні чи прокату з рук. Один з варіантів – поїздка до Хмельницького, де плаття можна купити від 900 гривень. Це вже на ваш гаманець.

До речі туфлі повинен купити наречений. А якщо плаття береться на прокат, то фата і вінець обов’язково повинні бути купленими вами!

Аксесуари нареченої – сережки, кольє, браслети чи каблучки.

Все на ваш вибір. Ефектно виглядають перли. Якщо у вашому розпорядженні є прикраси з діамантами, то вони будуть найідеальнішим вибором. Маленький золотий ланцюжок теж непогано виглядає. Викладачі етики радять ні в якому разі не вдягати біжутерію. Вона виглядає дуже дешево, і ніяк не пасує нареченій, яка має бути найкращою. Краще, кажуть вони, нічого не вдягати. Ще одне важливе правило – ваші аксесуари ніколи не повинні затьмарити вас саму! Що занадто, то не здраво, каже народна приказка.

На цьому ж етапі не зайвим буде домовитися з перукарем та майстром з манікюру-педикюру. До речі саме з перукарем варто було б порадитись щодо фати та аксесуару до неї (вінець, діадема, квіти).

Крок третій – вдягаємо жениха.

Яким наряд повинен бути? “Головне, щоб костюмчик сидів!” Це основна порада. Проте, традиційно, наречений на весіллі одягнений в чорний костюм і білу сорочку.

На цю тему є купа анекдотів. Наприклад, наречена при одруженні одягнена в біле, бо в неї свято, а наречений – в чорне, бо в нього траур. Та є й плюси цього кольору – контраст темного і світлого.

Костюм можна пошити. Тоді він буде ексклюзивним. Та це займе як мінімум місяць часу. В кого останнього обмаль – вперед до магазину чи базару.

Та повернемось до кольору. Класичними також вважаються: темно-коричневий в поєднанні з білою чи кремовою сорочкою, всі відтінки сірого. В останній час стало модно вдягати білосніжний костюм. Це, звісно ефектно поряд з нареченою, але не дуже практично.

Далі тканина. Вона має залежати від пори року. Літом – це легка тканина. Можливо, шовк. Зимою – щось тепліше.

Аксесуари нареченого – туфлі, галстук чи метелик, зажим для галстука, запонки.

Туфлі, зрозуміло, повинні бути в тон костюму. До вибору галстуку треба підійти дуже відповідально. Іноді невдало підібраний галстук може зіпсувати весь вигляд.

Загальне правило при його виборі одне:

Галстук повинен бути одного кольору з костюмом, але на пару тонів світліше чи темніше. Деякі чоловіки надають перевагу контрасним галстукам. Але постарайтесь, щоб він не став яскравою плямою.

Крок четвертий (1,5-2 місяці) необхідні аксесуари.

Визначаємося з весільними кортежами. Якщо ваше весілля планується на велику кількість гостей, то бажано було б замовити мікроавтобуси. Де їх узяти? Можна через служби таксі, через знайомих, або просто підійти на автовокзал, де з вами залюбки домовиться який-небудь водій, можна також відкрити газетку з оголошеннями.

Прикраси автомобіля. Тут, як і скрізь, є декілька варіантів. Можна звернутись у квітковий магазин, який за суму близьку до ста гривень, прикрасять вашу машину зі смаком. Можна піти самому на базар, або у весільний салон і купити класичні прикраси: стрічки, надувні шари, квіти, кільця. До речі останні, а також серця можна взяти напрокат у тих же салонах.

Одразу ж бажано продумати оформлення залу.

Прикрасити можна тими ж прикрасами, що і машини. Також актуально останнім часом позаду наречених (за столом) вішають гірлянду з надувних шарів, стрічок чи інших прикрас у вигляді сердець. В селі ж залишається традиція, яка не обговорюється вішати над молодими образи. Європейські журнали пропонують також прикрашати столи свічками, зеленню чи іншими декораціями. Та українські традиції передбачають таку велику кількість їжі, що таким предметам декору просто не буде місця, і таку велику кількість напоїв, що свічки можуть зробити пожежу, після якої це весілля і даремно нікому не буде треба.

На цьому ж етапі можна замовити букет нареченої. Він обійдеться вам від 40-50 гривень і до 500. Це залежить від квітів. В квіткових магазинах вам все покажуть, розкажуть і підберуть. Букет, до речі, має забрати наречений і принести його разом з туфлями на викуп нареченої.

Тут же можна замовити бутоньєрки (квіточки для наречених). Якщо ви хочете їх із живих квітів, то замовляйте там же, де й букет. Тоді все буде пасувати одне одному.

Жива радість обійдеться в 5-10 гривень за штуку. Можна купити штучні і вічні. На базарі їх можна купити від 8-10 гривень. В салонах по двадцять за одну. До речі, є така традиція, що до нареченої наречений приходить з бутоньєркою, яку повісять йому інші дівчата. Коли молоду викупили і взули вона топче цю бутоньєрку і вішає свою.

На цьому ж етапі для власного ж спокою можна купити всі речі, які потрібні для церемонії одруження. Які? В кожній церкві та РАГСі вам дадуть детальний їх перелік.

Головний момент цього етапу – купівля обручок. Платить за них наречений. Якими вони повинні бути? Однаковими. Забобонні люди кажуть, що обручки мають бути гладенькими, щоб життя було гладеньким. Але сучасна мода і ювелірні магазини пропонують велике їх різноманіття: різьблені, із вставками білого золото, просто з білого золота, з діамантами. Все залежить від суми, яка у вас є. Не актуальні в Україні обручки зі срібла, платини та золота вищої проби.

І з білим золотом теж треба бути обережними. Саме біле золото насправді має трохи жовтуватий колір, а зверху покривається красивим сріблястим. І коли воно поцарапається, виходить враження, що це просто залізо. Якщо відшліфувати, то колір буде первинним (жовтуватим). Є варіант переплавлення, тоді вони будуть дійсно ексклюзивними.

Всі знають, що річниці весілля називаються. В день золотого весілля (50 років разом) вважається, що подружжя має дарувати свої обручки – знак вірності і щастя – молодим, що збираються одружитись, а самі обмінюються новими.

Отже, до весілля 1,5-2 місяці.

Здається, зробили багато, і одночасно ще нічого невідомо. На цьому етапі крім замовлення весільного кортежу, оформлення зали, букету нареченої потрібно зробити й інші речі.

Так, наприклад, пошукати відео або фото, або і відео і фото оператора. Шукати дуже просто: спочатку по знайомих зібрати їхні відеокасети чи диски із записом весіль. Якщо нічого путнього не знайдете – вас чекають газети з оголошеннями. Там таких послуг декілька сторінок. Та з вибором не поспішайте. Краще потратьте декілька годин на дзвінки по відібраним оголошенням, а потім вечір на поїздки до авторів цих оголошень. Навіщо? За тими ж дисками чи відеокасетами. Одразу порада. Якщо у вас DVD-програвач чи просто комп’ютер, ні в якому разі не погоджуйтесь на зйомку нецифровою відеокамерою (касетною), тому що якість при цифруванні касети буде знижена. Краще одразу хай знімають цифровою. Тоді з цим проблем не виникне. Але якщо у вас касетний програвач, то цифрова відеозйомка вам теж ні до чого. Тут же необхідно обговорити, чи входить в ціну монтаж.

Поряд з цим думайте про фотозйомку. Якщо ви вважаєте, що вона вам не потрібна – помиляєтесь. На рахунок відео ще б можна було сумніватись. А от фото – це для молодят святе. Тому що фотографії вимагають усі: від рідної мами до прибиральниці баби Дусі (ну, хоча б подивитись). Крім того, відео, зазвичай, дивляться раз у рік (на річницю весілля), а дехто й того рідше! А от фотографії день через два гортаєш, родичам відсилаєш, друзям показуєш.

Про те, де шукати фотографа.

Буває, що відео і фото послуги надає одна “контора”. Можна, звісно, скористатись послугами РАЦСу. Можливо, ціни вже виросли. Знову ж варіант – газетні оголошення чи фотостудії.

Та з власного досвіду скажу, що коли є декілька цифрових фотоапаратів ваших друзів, знайомих чи родичів, фотограф не потрібен. Із тисячі вибереш сто найкращих. Це точно.

До весілля 1 місяць.

Починаємо відсилати чи відносити запрошення. Вони можуть бути в усній формі, а можуть бути написані, надруковані чи створені на комп’ютері.

Почнемо з усних. Вони є більш традиційними для нашого регіону. Жителі сіл цю традицію знають як ніяку іншу, а от рівняни трохи забули, трохи соромляться. Так з п’яти родин одна чи дві притримуються її. І все ж така форма запрошення існує і ви повинні про неї знати, аби було з чого вибирати. Отже, для цієї нехитрої справи молода бере із собою дружок, а молодий – сватів. Молода запрошує своїх гостей. Молодий – своїх. Та спочатку батьки завертають хлібину в рушник і дають її молодій чи молодому, при цьому передають своє запрошення усім гостям.

Візьмемо для прикладу молоду. Вона зі своїми дружками йдуть до перших по списку гостей. При вході молода каже: “Батько й мати просили, я прошу до мене на весілля”;. Далі розказує всі подробиці. Буває, що молода просить благословення. Та це, як в якій родині чи місцевості заведено. З цими словами кладе на стіл хліб.

Часто молоду з дружками садовлять за стіл і розпитують про все, при цьому наливаючи чарку-другу. Коли господарі дому приймають запрошення, віддають назад нареченій хлібину в рушнику (але не в руки, а в торбину!). І так ходить молода з дружками день-тиждень, доки не запросять усіх гостей. Ось чому цю традицію полюбляють особливо хлопці, які йдуть за сватів.

Інший тип запрошення – письмове. В еру комп’ютерів його можна зробити будь-якого формату (малесенькі односторонні, більші, двосторонні), будь-якого кольору, з фотографією (молодих) чи без. Тут знадобляться або знання роботи з комп’ютером, або гроші аби замовити все, що ви придумали у тих, хто має ці знання та вміння.

Старий та не менш привабливий формат запрошень – листівки. Вони зараз теж є різного формату . Придбати їх можна у будь-якому книжковому магазині. Ви можете поєднати всі види запрошень, можете взагалі запросити по телефону чи електронній пошті, але не забувайте, що від того, як ви запросили, залежатиме, чи прийдуть гості взагалі, і з яким настроєм вони прийдуть. Не забувайте і про те, що запрошення менше, ніж за тиждень до весілля буде виглядати не ввічливо і навряд чи знайде відгук. Запрошений подумає лише одне: хтось відмовився, а мене запросили, щоб місце не пропало.

Крім того, на цьому ж етапі підготовки бажано було б продумати місця “бойової слави”, тобто місця, де ви будете фотографуватись. Одразу зауваження: якщо ви плануєте це вельми цікаве діло після РАЦСу, вінчання і перед столом, у вас є максимум 15-30 хвилин. Чому? Не забувайте, що гості голодні. І якщо ви будете довго кататись невідомо де, то вони згадуватимуть вас злим тихим словом і можуть поїхати по піцеріям та бістро задовольняти портебу у їжі. До речі, це не жарт, уже були такі випадки! Спробуйте втиснути вашу фото сесію між РАЦСом і вінчанням. Тоді вона принесе найменше неприємних наслідків гостям і вас ніхто не буде підганяти. Маршрут, до речі, продумайте теж заздалегідь. Згадайте всі мальовничі куточки недалеко від місця одруження. Бажано біля води. Знову ж таки десь за місяць до вибраної дати уточніть меню та час приїзду у ресторані, аби не дивитися як нарізають салати.

За 2-4 тижні до весілля.

Вносимо зміни до списку гостей, адже, як завжди, тьотю Таню не відпустили з роботи, а брат Тарас захворів. Далі купуємо все необхідне для весільної зачіски, докуповуємо аксесуари. Ретельно підбираємо місце проведення першої шлюбної ночі та необхідні аксесуари: свічки, аромолампи, пелюстки, шовкові простирадла і так далі.

У процесі вирішування усіх цих проблем треба дати завдання дружкам: знайти феєрверк (якщо такий планується). Також вони повинні купити і домовитись з піротехніками чи працівниками магазину про час і місце цього чарівного шоу, аби воно не пройшло тоді, коли всі сидітимуть за столом.

Цей час обов’язково треба буде повідомити тамаді і музиканту. Завдання нареченої на цей період часу – розходжувати по пару хвилин в день туфлі. Тому що весілля перетвориться в думки про мозолі. До речі, якщо туфлі нареченого модельні, йому це заняття теж лишнім не буде.

За 5-7 днів до весілля.

Проводимо дівчачі і хлопчачі вечори. Чому не в останній вечір? Тому що на ранок у вас будуть такі синці під очима, що ніякий лід чи тональний крем не спасе. Крім того молодятам обов’язково треба буде виспатись перед важливим днем, адже він почнеться дуже рано і закінчиться дуже пізно. Ці вечори перекладаються повністю на плечі дружків і дружок. Вони можуть зробити це у стилі гавайської вечірки, а можуть повести в баню.

За 1-2 дні:

Складаємо все по списку і перевіряємо, чи нічого не забули. Назначаємо тих, хто за чим буде слідкувати. Наречена відвідує манікюрно-педикюрний кабінет. Перевіряємо стан весільної сукні та костюму жениха на ідеальність.

За 3-4 години:

Наречений забирає весільний букет. Наречена терпеливо чекає, доки стиліст та косметолог наведуть красу. Вдягаємося в наряди.Нервуємося. Заспокоюємося. Знову нервуємося. І знову заспокоюємося. Вдихаємо повні груди і вступаємо в нове життя.