Ще до 17 століття українські дівчата були в праві самі освідчуватися хлопцям. Принаймні про таку традицію згадує в своєму «Описі України» французький інженер і картограф Ґійом Левассер де Боплан…

На деяких слов’янських територіях до 17 століття збереглась така цікава традиція: коли ініціатором шлюбу була дівчина, а не парубок. Такий звичай зафіксований у Г.-Л.Боплана, який писав: «На Україні, ніби всупереч всім народам, не хлопці сватаються до дівчат, а дівчата пропонують їм руку і рідко не досягають своєї мети; їм допомагає своєрідний забобон, який суворо пильнується…». Описуючи цей обряд, Боплан зазначав, що молода дівчина, яка покохала молодого легеня, приходить до нього, тобто до його домівки, коли вся сім’я разом і звертається з проханням до парубка одружитись з нею, а до його батьків – дати згоду на шлюб. Батьки були змушені дати своє благословення і навіть умовляли сина покохати дівчину і одружитись з нею, адже вона з такою завзятістю зичить хлопцеві щастя. І найголовніше, відмовити дівчині – вважалось накликати на себе гнів Божий. Отож, бережіться парубки!